Чому Москаль схожий на Штепу

На їхню думку, закон обмежує права нацменшин. Нацменшин, як відомо, на Закарпатті чимало, тому новий закон тут не коментував хіба лінивий.

Як наслідок, депутати підтримали звернення і просять президента України Петра Порошенка "застосувати надані законодавством України повноваження, а також свій авторитет і політичний вплив, не допустити в дію Закон України "Про освіту", який, поряд з тим, що спричинить порушення конституційних прав і свобод громадян України, несе загрозу авторитету нашої держави на міжнародній арені; ставить під сумнів щирість проголошених Україною євроінтеграційних прагнень, реалізація яких неможлива у разі порушення прав і свобод людини та особливо вразливих верств населення, до яких належать представники національних меншин; може призвести до міжнаціональних конфліктів, зростання еміграційних процесів і не веде до консолідації суспільства". Ось так вважають закарпатські депутати – принаймні, 38 з 64. Але не всі їх підтримують, як в самій облраді, так і серед населення.

Засідання сесії і розгляд питання щодо звернення чекали вже давно. Спочатку, майже одразу після ухвалення 5 вересня Закону, ще не розібравшись, що і до чого, було оголошено про скликання позачергового засідання 14 вересня. Самі ж закарпатці трохи у цей час пообурювалися, посперечалися – як противники закону, мовляв, "як же так? І шо тепер, забувати свою мову? І чому нас примушують?", так і прихильники, котрі зі словами "нарешті!" відстоювали закон у контексті утвердження української мови, яку, заради справедливості, на Закарпатті знають не всі. Та щось не склалося, і "гаряче" рішення про позачергову сесію було скасовано, а питання про звернення до президента перенесли на 21 вересня, у рамках звичайного засідання. Тоді скасування позачергового засідання пояснили, мовляв, у публічному доступі немає кінцевого тексту Закону "Про освіту", тож і говорити нема про що. Але можна припустити, що депутати вирішили таки трохи поміркувати, порадитися, як діяти у цій ситуації, що писати президенту і чи варто це робити взагалі.

У цей час свою позицію почали висловлювати і громадські активісти. Напередодні українські національно-патріотичні організації Закарпаття зареєстрували звернення із закликом до депутатів обласної ради "не голосувати за антиукраїнський проект звернення до Президента України щодо новоухваленого закону України "Про освіту". 20 вересня навіть відбулась мирна акція протесту біля Генерального консульства Угорщини в Ужгороді.

Як зазначали учасники, метою даної акції було висловлення протесту щодо унтиукраїнської діяльності промосковського уряду Угорщини Віктора Орбана, зокрема щодо неправдивого тлумачення Закону України "Про освіту". Мітингувальники прикріпили на паркані консульства плакати: "Угорці схаменіться! Цілування з Путіним – шлях до кровопролиття в Будапешті 1956 року", "Мадярським сепаратистам та московсько-путінським запроданцям - не місце на українському Закарпатті", "Взаємоповага до територіальної цілісності та державного суверенітету – гарантія миру та дружби між Україною і Угорщиною".

Такі дії активістів, мабуть, дуже налякали закарпатських урядників, оскільки потрапити на сесію облради 21 вересня було непросто. При вході - чимало поліції і охорони, які не пускали у будівлю активістів, мотивуючи це тим, що не хочуть допустити провокацій.

Журналісти потрапляли тільки із запрошеннями, після того, як у них перевіряли документи (раніше контроль для мас-медіа в облраді був більш поблажливим). Акредитуватися можна було на місці біля зали засідань, так що особливих проблем у медійників не виникало. Попри це, сесія очікувалася "гаряча" – при вході у сесійний зал людей у формі теж було чимало.

Але гаряче не було. Мабуть, часу, який дали собі на обмірковування депутати, вистачило, аби все вирішити заздалегідь і публічних суперечок уникнути. До початку розгляду порядку денного заступник голови облради, представник "КМКС" Партія угорців України" запропонував не тягнути з питанням про звернення і розглянути його першим. За це і проголосували.

І одразу ж відзначилися представники балогівського "Єдиного Центру": представники зробили заяву, мовляв, у політичних спекуляціях брати участь не хочуть, участі у голосуванні не братимуть. Таким чином, "єдиноцентристи" "умили руки" від суперечливого закону. З одного боку, вони не підтримали ображених нацменшин, а з іншого, не заявили і про підтримку Закону, прикрившись висновком "спекуляція". Дуже зручно, зважаючи, що перед виборами (які для "Єдиного Центру" на Закарпатті завжди – "справа честі"), маятник настроїв у регіоні може розхитуватися ще довго. У тому числі і через мовне питання.

Услід за "ЄЦ" про відмову брати участь у голосуванні за звернення заявили і представники закарпатської "Батьківщини". Так, депутат Андрій Шекета сказав, що закон "хороший", це розвиток для освіти і підтримка вчителів. А от щодо мовної складової – тут, мовляв, варто відправити його на експертизу до Венеціанської комісії, на відповідність його положень європейським стандартам та цінностям. І, знову ж таки, зручна позиція перед майбутніми виборами, аби поки що всіх заспокоїти: ні, ми не просимо президента ветувати закон. Так, ми хочемо аби мовне питання було вирішене всім на благо і в задоволення.

Керівник Закарпатської ОДА Геннадій Москаль також вишиів у цій ситуації всім сподобатися, але вже по-своєму. Коментуючи звернення, він зазначив, що Закарпатська обласна рада цілком підтримує прагнення влади до покращення якості освіти, яке закладене в "Законі про освіту" і виступає за всебічний розвиток української мови як державної у всіх сферах життя. Він підкреслив, що на відміну від нардепів Верховної Ради, на Закарпатті всі представники влади володіють українською мовою. І єдине, чого хочеться депутатам, вважає Москаль, - це залишити право представників національних громад на навчання рідною мовою в державних і комунальних закладах різних рівнів.

"Я рішуче відкидаю спекуляції деяких політичних сил про те, що обласна рада начебто виступає проти української мови. Ми виступаємо проти засилля російської мови в різних сферах життя і прагнемо зберегти права й свободи національних меншин, які гарантуються Конституцією України, Європейською хартією регіональних мов та мов меншин, а також двосторонніми договорами України з сусідніми країнами (зокрема, Польщею, Румунією, Словаччиною Угорщиною), що передбачають конкретні зобов'язання України щодо забезпечення мовних прав національних меншин".

От тільки напрошується два питання. Перше: це дуже добре, що Москаль виступає проти засилля російської мови в різних сферах, а як щодо мови, скажімо, мадярської, яка в деяких районах Закарпаття стає дедалі домінуючою - за старанної підтримки "дружньої" Угорщини? І друге: а чи не з подібних "прав й свобод" розпочалися сумнозвісні події в Криму та на Донбасі?

Про сепаратистські настрої Закарпаття в Україні говорять давно і чимало. Самі закарпатці подібні звинувачення відкидають, мовляв, ніхто нікуди не хоче, ми - Україна. А от коли справа доходить, щоб продемонструвати це на конкретному і принциповому прикладі - тут, пробачте, різко починають утискатися їхні права і свободи. А обласні обранці вдало цьому підігрують, маневруючи між настроями у регіоні і рішеннями "верхів".

Втім, це і не дивно, адже жодна справа про сепаратизм на Сході не була доведена до логічного завершення в судах, окрім поодиноких вироків організаторам "руськомирських" референдумів. І жоден посадовець, або депутат, який висував ультиматуми владі і погрожував звернутися за допомогою до братнього народу Російської Федерації (скандальне рішення Луганської обласної ради від 3 березня) досі не покараний. Яскравий приклад - вчорвашнє звільнення з під варти колишнього мера Слов'янська Нелі Штепи, яка свого часу хлібом-сіллю зустрічала окупантів.